шульпіка
ШУЛЬПІКА, и, ч., діал. Шуліка. Поспливалися докупочки усі, Полічила їх лебедочка - аж всі; Поховала попід крила, стала гріть; А сама схиляє голову - глядить, Чи не мріє де шульпіка угорі, Чи не зробе він пригоди дітворі? (Щог., Поезії, 1958,100); [Кобзар:] Ой, укривають знову шульпіки, Хотять заклювать нас навіки... То ж не шульпіки, а галич та круки, Не даймося ж, дітки, живцем їм на муки! (Стар., Вибр., 1959, 472); *У порівн. В таку щасливую годину Еней чимдуж спис розмахав.. Гуде, свистить, несеться піка, Як зверху за курчам шульпіка, Торох Рутульця в лівий бік! (Котл., І, 1952, 294).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шульпіка | шульпіки |
Родовий | шульпіки | шульпік |
Давальний | шульпіці | шульпікам |
Знахідний | шульпіку | шульпік |
Орудний | шульпікою | шульпіками |
Місцевий | на/у шульпіці | на/у шульпіках |
Кличний | шульпіко | шульпіки |