шумок
ШУМОК, мка, ч. Зменш. до шум1 1, 2, 4; легкий, слабкий шум. До кімнати зненацька з молодечим шумком заскочив Микола Хмелюк (Баш, Надія, 1960, 52); В залі знову, як брижі на воді од вітру, знявся шумок (Головко, II, 1957, 545); Прокотивсь шумок настороженная (Гур., Друзі.., 1959, 152); В колгоспі тим часом пішов шумок: авансували славою нашого Хому Микитовича, а воно, видать, не туди... (Грим., Незакінч. роман, 1962, 212).
@ Під шумок - потай від інших, користуючись якоюсь нагодою. Дорош пильно подивився в очі Гната, ламаючи його гостро відточений погляд.- Ну, ти під цей шумок чесного хлопця не заплутуй. Я за нього ручаюсь (Тют., Вир, 1964, 189).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шумок | шумки |
Родовий | шумка | шумків |
Давальний | шумкові, шумку | шумкам |
Знахідний | шумок | шумки |
Орудний | шумком | шумками |
Місцевий | на/у шумку | на/у шумках |
Кличний | шумку | шумки |
шумка
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шумка | шумки |
Родовий | шумки | шумок |
Давальний | шумці | шумкам |
Знахідний | шумку | шумки |
Орудний | шумкою | шумками |
Місцевий | на/у шумці | на/у шумках |
Кличний | шумко | шумки |