юдоль
ЮДОЛЬ, і, ж., книжн., заст. Місце, де страждають, мучаться, терплять нестатки. На мене погляд свій ясний, прихильний кинь І розкажи, хто ти: чи з власної ти волі, Чи з чарів, чи з чудес живеш у цій юдолі? (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 94); // Злигодні, турботи, смуток і т. ін. То не хрестами блискавка махнула поміж хмар. Огнем прорізала і громом потрясла,- То ти, о революціє, ударами весла Земну юдоль понесла у простори (Пол., Вибр., 1968, 29).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | юдоль | юдолі |
Родовий | юдолі | юдолей |
Давальний | юдолі | юдолям |
Знахідний | юдоль | юдолі |
Орудний | юдоллю | юдолями |
Місцевий | на/у юдолі | на/у юдолях |
Кличний | юдоле | юдолі |