єдиновладний
ЄДИНОВЛАДНИЙ, а, е. Який у своїх руках безроздільно зосереджує всю владу. Він не любив виставляти себе єдиновладним (Баш, Надія, 1950, 46).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | єдиновладний | єдиновладна | єдиновладне | єдиновладні |
Родовий | єдиновладного | єдиновладної | єдиновладного | єдиновладних |
Давальний | єдиновладному | єдиновладній | єдиновладному | єдиновладним |
Знахідний | єдиновладний, єдиновладного | єдиновладну | єдиновладне | єдиновладні, єдиновладних |
Орудний | єдиновладним | єдиновладною | єдиновладним | єдиновладними |
Місцевий | на/у єдиновладному, єдиновладнім | на/у єдиновладній | на/у єдиновладному, єдиновладнім | на/у єдиновладних |