єретик
ЄРЕТИК, а, ч. 1. Людина, яка відступилась від догм панівної релігії; послідовник єресі (у 1 знач.). А я тихо Богу помолюся, Щоб усі слов'яни стали Добрими братами, 1 синами сонця правди, І єретиками Отакими, як Констанцькцй Єретик великий! (Шевч., І, 1951, 264); Всіх, хто не визнавав уніатської церкви, [польський] уряд оголосив єретиками (Іст. УРСР, 1953, 161); * У порівн. Не йде старий до вечерні, сидить, мов єретик (Гончар, Таврія.., 1957, 25).
2. перен. Людина, яка відступає від панівних чи загальноприйнятих поглядів, правил, положень і т. ін.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | єретик | єретики |
Родовий | єретика | єретиків |
Давальний | єретикові, єретику | єретикам |
Знахідний | єретика | єретиків |
Орудний | єретиком | єретиками |
Місцевий | на/у єретику, єретикові | на/у єретиках |
Кличний | єретику | єретики |