імпозантний
ІМПОЗАНТНИЙ, а, е, книжн. Який справляє враження, звертає на себе увагу; поважний, статечний. Вона-то була не лише моєю вчителькою в школі, але вчителькою і приятелькою і поза нею. Імпозантна, достойна жінка, що могла мірятись в дискусії хоч би з ким (Коб., III, 1956, 556); До кабінету увійшов високий на зріст, немолодий вже чоловік, надзвичайно імпозантної зовнішності. Сива голова, гарне обличчя, упевнений владний погляд, окуляри, хода, нарешті, крій костюма - все викривало в ньому людину столичну, мислячу, що живе в сфері високих інтересів (Довж., І, 1958, 441).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | імпозантний | імпозантна | імпозантне | імпозантні |
Родовий | імпозантного | імпозантної | імпозантного | імпозантних |
Давальний | імпозантному | імпозантній | імпозантному | імпозантним |
Знахідний | імпозантний, імпозантного | імпозантну | імпозантне | імпозантні, імпозантних |
Орудний | імпозантним | імпозантною | імпозантним | імпозантними |
Місцевий | на/у імпозантному, імпозантнім | на/у імпозантній | на/у імпозантному, імпозантнім | на/у імпозантних |