інкрустатор
ІНКРУСТАТОР, а, ч. Фахівець з інкрустації. На певний час бандури потрапляють до рук інкрустатора Ольги Дебелої, і на зовнішньому боці корпусу з'являється барвиста смужка українського орнаменту (Знання.., 1, 1966, 16).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | інкрустатор | інкрустатори |
Родовий | інкрустатора | інкрустаторів |
Давальний | інкрустаторові, інкрустатору | інкрустаторам |
Знахідний | інкрустатора | інкрустаторів |
Орудний | інкрустатором | інкрустаторами |
Місцевий | на/у інкрустаторі, інкрустаторові | на/у інкрустаторах |
Кличний | інкрустаторе | інкрустатори |