істеричний
ІСТЕРИЧНИЙ, а, е. 1. Стос. до істерії. Я .. б'юсь руками об двері, наскакую на жінку, що в істеричному нападі ламає руки... (Коцюб., І, 1955, 418).
2. Схильний до істерії; хворий на істерію. Настуся була зроду істерична й трохи психопатка (Н.-Лев., IV, 1956, 230); Що то за кара божа глядіти за істеричними та ще розпещеними людьми (Л. Укр., V, 1956, 416).
3. Характерний для істерика; такий, як при істериці. - Доки в ній [панночці] душі докопаєшся, то її істеричні нерви затруять тобі ціле життя (Фр., VI, 1951, 266); Її регіт стає все більш істеричним і раптом переходить у плач (Коч., II, 1956, 221); * У порівн. Засміялася [Оленка] якимсь дивним, горловим, наче істеричним, сміхом (Кучер, Трудна любов, 1960, 436).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | істеричний | істерична | істеричне | істеричні |
Родовий | істеричного | істеричної | істеричного | істеричних |
Давальний | істеричному | істеричній | істеричному | істеричним |
Знахідний | істеричний, істеричного | істеричну | істеричне | істеричні, істеричних |
Орудний | істеричним | істеричною | істеричним | істеричними |
Місцевий | на/у істеричному, істеричнім | на/у істеричній | на/у істеричному, істеричнім | на/у істеричних |