істота
ІСТОТА, и, ж. Живий організм; людина, тварина. Мої очі.. ані на хвилину не відривалися від тої загадкової істоти (Фр., II, 1950, 95); Ні доріжки, ні найменшого сліду присутності хоч якої живої істоти (Хотк., II, 1966, 272); На такому раціоні жодна істота не виживе (Збан., Єдина, 1959, 97); // у сполуч. зі сл. вся, ціла та присв. займ. Сукупність усіх фізичних і душевних сил та властивостей людини. До серця б'є гаряча хвиля; дика, непереможна згага життя.. сповняє усю його істоту... (Коцюб., І, 1955, 367); Дивне діло тая філологія! ніколи ніяка наука не могла заволодіти цілою моєю істотою так сильно, як вона (Крим., Вибр., 1965, 592); Дух руйнування був противний його істоті (Тют., Вир, 1964, 391); // з означ. Людина, тварина як носій якоїсь властивості, якості тощо.- Може, його на добре й учено, та, мабуть, панську істоту не переробиш! (Вовчок, І, 1955, 66); Жінка робила враження затурканої, забитої істоти, що, мабуть, на другий день після весілля вже була віддана під владу свого чоловіка (Тют., Вир, 1964, 181).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | істота | істоти |
Родовий | істоти | істот |
Давальний | істоті | істотам |
Знахідний | істоту | істот |
Орудний | істотою | істотами |
Місцевий | на/у істоті | на/у істотах |
Кличний | істото | істоти |