їхати
ЇХАТИ, їду, їдеш; наказ. сп. їдь, їдьмо, їдьте; недок. 1. Рухатися, переміщатися в певному напрямку водою або суходолом за допомогою яких-небудь засобів пересування. Їхав Кармель далі та все тільки оглядавсь на село Лани (Вовчок, І, 1955, 351); Назустріч їхала валка саней із хмизом (Хотк., І, 1966, 121); Я їхав машиною (Ю. Янов., II, 1958, 117).
@ Їхати витягом див. витягом; Їхати як волами див. віл; На галопі їхати див. галоп.
2. Вирушати куди-небудь; виїжджати, відправлятися. У туркені у кишені Таляри, дукати. Не кишені трусить, Їдем різать-палить, Братів визволяти (Шевч., І, 1951, 200); Він радить мені їхати звідси.. не в Київ, а просто в Полтавщину (Л. Укр., V, 1956, 228); - Одначе що не кажи, а страшнувато їхати в далекий край? (Стельмах, І, 1962, 28).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | їду | їдемо |
2 особа | їдеш | їдете |
3 особа | їде | їдуть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | їхатиму | їхатимемо |
2 особа | їхатимеш | їхатимете |
3 особа | їхатиме | їхатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | їхав | їхали |
Жіночий рід | їхала | |
Середній рід | їхало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | їдьмо | |
2 особа | їдь | їдьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | їдучи | |
Минулий час | їхавши |
їдь
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | їдь | їді |
Родовий | їді | їдей |
Давальний | їді | їдям |
Знахідний | їдь | їді |
Орудний | їддю | їдями |
Місцевий | на/у їді | на/у їдях |
Кличний | їде | їді |