вклинення
ВКЛИНЕННЯ (УКЛИНЕННЯ), я, с. Дія за знач. вклинити й вклинитися. В результаті глибокого вклинення радянських військ на південь були перерізані найважливіші комунікації німецько-фашистської армії (Іст. УРСР, II, 1957, 567); * Образно. У Коцюбинського в планах творчих стояло на черзі - вклинення в тематику робітничого життя (Тич., III, 1957, 357).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вклинення | вклинення |
Родовий | вклинення | вклинень |
Давальний | вклиненню | вклиненням |
Знахідний | вклинення | вклинення |
Орудний | вклиненням | вклиненнями |
Місцевий | на/у вклиненні | на/у вклиненнях |
Кличний | вклинення | вклинення |