щупик
ЩУПИК, а, ч. 1. Зменш, до щуп. Прилад і набір щупиків, який застосовують при ультразвуковій дефектоскопії, сконструйовано радянськими інженерами (Наука.., 9, 1959, 23).
2. Членистий придаток біля ротової порожнини в комах, ракоподібних, багатоніжок, на якому містяться органи чуттів. Ротові органи жука мають членисті придатки - щупики, якими тварина обмацує їжу (Зоол., 1957, 31).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | щупик | щупики |
Родовий | щупика | щупиків |
Давальний | щупикові, щупику | щупикам |
Знахідний | щупик | щупики |
Орудний | щупиком | щупиками |
Місцевий | на/у щупику | на/у щупиках |
Кличний | щупику | щупики |