трибунний
ТРИБУННИЙ, а, е. Власт., притаманний трибунові (у 2 знач.). Поетичне слово Рильського в ці роки [Великої Вітчизняної війни] набуло незвичайної кличної, трибунної, агітаційної сили (Не ілюстрація.., 1967, 99); // Який має риси, властиві трибунові. Молода поезія.. прийняла з рук співців Жовтня В. Чумака й П. Тичини пафос революційного романтизму,.. від трибунного А. Малишка почерпнула прометеївської непримиренності (Вітч., 3, 1967, 154).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | трибунний | трибунна | трибунне | трибунні |
Родовий | трибунного | трибунної | трибунного | трибунних |
Давальний | трибунному | трибунній | трибунному | трибунним |
Знахідний | трибунний, трибунного | трибунну | трибунне | трибунні, трибунних |
Орудний | трибунним | трибунною | трибунним | трибунними |
Місцевий | на/у трибунному, трибуннім | на/у трибунній | на/у трибунному, трибуннім | на/у трибунних |