заскрипіти
ЗАСКРИПІТИ, плю, пиш; мн. заскриплять; док. 1. Почати скрипіти, видавати скрипучі звуки; видати скрип. Заскрипіли рано двері У великій хаті (Шевч., II, 1953, 130); Заскрипіли мости під важкими возами (Мур., Весілля.., 1949, 3); // чим. Утворити скрип чим-небудь. Присутні в залі заскрипіли стільцями (Сміл., Сад, 1952, 226); Коли лікар почав робити перев'язку, він заскрипів зубами (Ткач, Жди.., 1959, 16).
@ Заскрипіти зубами див. зуб; Заскрипіти пером - почати писати. Зірвав [писар] з-за вуха ручку, вмокнув у заарканений мотузочком каламар, заскрипів пером (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 85).
2. перен., розм. Заговорити неприємним, скрипучим голосом. - Не тепер дасть [мулла] одповідь, то в день останній, - заскрипів Сулейман (Коцюб., II, 1955, 148); - Га, - заскрипіла якось чудно дівчина.. - Другу сватаєш?.. Розлюбив?.. (Григ., Вибр., 1959, 344).
3. перен., розм. Настати (про великі морози). Узимку заскриплять морози.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заскриплю | заскрипимо |
2 особа | заскрипиш | заскрипите |
3 особа | заскрипить | заскриплять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | заскрипів | заскрипіли |
Жіночий рід | заскрипіла | |
Середній рід | заскрипіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заскрипімо | |
2 особа | заскрипи | заскрипіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | заскрипівши |