ваготіти
ВАГОТІТИ, ваготію, ваготієш і діал. вагочу, ваготиш, недок., заст. 1. Обтяжувати вагою. Він [олівець] тепер ваготів, мов камінь, у моїй торбі (Фр., І, 1955, 245).
2. перен. Бути тягарем. Їх [людей] дотик холодний, мов крига, проймає його до костей, ваготить на нім (Фр., І, 1955, 174).
3. ким, діал. Бути вагітною. Та й в "обителі" я змалечку. Матінка моя обрікалась - дітей довго бог не давав... Ось, як мною ваготіли, дак і оддали мене богу (Григ., Вибр., 1959, 372).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ваготію | ваготіємо |
2 особа | ваготієш | ваготієте |
3 особа | ваготіє | ваготіють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ваготітиму | ваготітимемо |
2 особа | ваготітимеш | ваготітимете |
3 особа | ваготітиме | ваготітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ваготів | ваготіли |
Жіночий рід | ваготіла | |
Середній рід | ваготіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ваготіймо | |
2 особа | ваготій | ваготійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | ваготіючи | |
Минулий час | ваготівши |