вгрузати
ВГРУЗАТИ (УГРУЗАТИ), аю, аєш, недок., ВГРУЗНУТИ (УГРУЗНУТИ) і ВГРУЗТИ (УГРУЗТИ), зну, знеш; мин. ч. вгруз, ла, ло; док. 1. Рухаючись по чомусь або стоячи на чому-небудь в'язкому, м'якому і т. ін., заглиблюватися в нього, застрягати в ньому. Коні.. помчали, як навіжені, вгрузаючи і в ту ж мить вихоплюючись із багна (Досв., Вибр., 1959, 64); Він [червонарм] стояв, зіпершись на гвинтівку, ноги його вгрузали глибше й глибше, східний вітер гнав воду гнилого моря просто на нього (Ю. Янов., І, 1954, 9); І кожен угрузав в снігу, - як грузли й ми (Тич., II, 1957, 149); Сахно.. мало не по коліна вгрузла у мулке днище озера (Смолич, І, 1958, 99); // Встромлюватися, проникати в щось унаслідок удару, різкого руху і т. ін. Очевидно, залізний гак глибоко вгруз в його [кита] тіло і зробив криваву рану (Трубл., І, 1955, 184); - Пішов у поле, взяв кістяк Та як пошпурив геть від себе! Один кінець угруз в рівчак, А другий - вперся аж у небо... (Нех., Казки.., 1958, 16); // Заглиблюватися в що-небудь м'яке, пружне. Очі її вже заплющились, голова вгрузла в подушку (Коз., Сальвія, 1959, 107); Господар дому, вгрузши в глибоке масивне крісло,.. увесь час мовчки спостерігав суперечку (Цюпа, Назустріч.., 1958, 96); // Осідати (про будівлю). Як постарів, як вгруз у землю цей рідний дім! (Кучер, Чорноморці, 1956, 72).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вгрузаю | вгрузаємо |
2 особа | вгрузаєш | вгрузаєте |
3 особа | вгрузає | вгрузають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вгрузатиму | вгрузатимемо |
2 особа | вгрузатимеш | вгрузатимете |
3 особа | вгрузатиме | вгрузатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вгрузав | вгрузали |
Жіночий рід | вгрузала | |
Середній рід | вгрузало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вгрузаймо | |
2 особа | вгрузай | вгрузайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вгрузаючи | |
Минулий час | вгрузавши |