взірцевий
ВЗІРЦЕВИЙ, а, е. 1. Прикм. до взірець 1, 2.
2. Який може бути зразком для інших; дуже гарний; відмінний. [Префект:] Друже, ти й так уже великого досяг: взірцевий маєш хор панегіристів, такий і в Римі не щодня почуєш (Л. Укр., III, 1952, 448); Другого дня дядя Ваня застав своє робоче місце у взірцевому стані й міг лише здогадуватись, хто йому допоміг (Ю. Янов., II, 1954, 101).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | взірцевий | взірцева | взірцеве | взірцеві |
Родовий | взірцевого | взірцевої | взірцевого | взірцевих |
Давальний | взірцевому | взірцевій | взірцевому | взірцевим |
Знахідний | взірцевий, взірцевого | взірцеву | взірцеве | взірцеві, взірцевих |
Орудний | взірцевим | взірцевою | взірцевим | взірцевими |
Місцевий | на/у взірцевому, взірцевім | на/у взірцевій | на/у взірцевому, взірцевім | на/у взірцевих |