вигнічувати
ВИГНІЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИГНІТИТИ, ічу, ітиш, док., перех. 1. Стискуючи, здавлюючи, видаляти з чогось рідину і т. ін.; // Діяти гнітом, натискувати на що-небудь з якоюсь метою. Дід командує залазити на [забитого] кабана. Сидять довго, аж поки сало на кабанові одстане од м'яса.. Коли добре вигнітили кабана, його починають шкребти (Загреб., Європа 45, 1959, 290).
2. перен. Одержувати що-небудь шляхом утисків, насильства. [Мелешко:] Та з вас хоча роботу Вигнічує проклятий дерилюд! А з ковалів залізо вимагає, Щоб тисячу сокир йому скувать (Коч., І, 1956, 447).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вигнічую | вигнічуємо |
2 особа | вигнічуєш | вигнічуєте |
3 особа | вигнічує | вигнічують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вигнічуватиму | вигнічуватимемо |
2 особа | вигнічуватимеш | вигнічуватимете |
3 особа | вигнічуватиме | вигнічуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вигнічував | вигнічували |
Жіночий рід | вигнічувала | |
Середній рід | вигнічувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вигнічуймо | |
2 особа | вигнічуй | вигнічуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вигнічуючи | |
Минулий час | вигнічувавши |