викрутка
ВИКРУТКА, и, ж. 1. розм. Те саме, що викрут 1. [Xарько (сам ):] Дивуюсь і своєму нещастю і хитромудрим викруткам моєї в'юнкої бестії жінки, котра вміє завжди вийти сухою з води і все звернуть на мене (Кроп., V, 1959, 593).
2. Інструмент для загвинчування і відгвинчування гвинтів. Викрутка в руці слюсаря відразу опустилася вниз (Собко, Граніт, 1937, 98).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | викрутка | викрутки |
Родовий | викрутки | викруток |
Давальний | викрутці | викруткам |
Знахідний | викрутку | викрутки |
Орудний | викруткою | викрутками |
Місцевий | на/у викрутці | на/у викрутках |
Кличний | викрутко | викрутки |