випещений
ВИПЕЩЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до випестити. Гаряча мужицька краса [Мар'яни], випещена й вичепурена в місті, тепер хвилювала в селі не тільки молодь, навіть жонатих (Вас., І, 1959, 265); Семенові хочеться впасти на шию коневі, обняти його й говорити до нього ласкавою мовою, - він зрозуміє, ця шляхетна, випещена для блискавичного льоту тварина (Сміл., Зустрічі, 1936, 235).
2. прикм. Гарний зовнішнім виглядом, що свідчить про дбайливий догляд. Хуса похмурий, роздратований, проходжується по світлиці нерівним кроком, посіпуючи випещену бороду (Л. Укр., III, 1952, 148); На відкриту веранду вийшла випещена білолиця жінка з чорним, як смола, волоссям (Руд., Вітер.., 1958, 173).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | випещений | випещена | випещене | випещені |
Родовий | випещеного | випещеної | випещеного | випещених |
Давальний | випещеному | випещеній | випещеному | випещеним |
Знахідний | випещений, випещеного | випещену | випещене | випещені, випещених |
Орудний | випещеним | випещеною | випещеним | випещеними |
Місцевий | на/у випещеному, випещенім | на/у випещеній | на/у випещеному, випещенім | на/у випещених |