виплеканий
ВИПЛЕКАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до виплекати. - І це добре, якщо колос до людей хилиться, бо нашими руками він виплеканий, з нашого труда виріс (Руд., Остання шабля, 1959, 549); Син пішов з дому - і все для неї втратило свою красу, відлетіла геть від неї роками виплекана надія (Збан., Між .. людьми, 1955, 64).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | виплеканий | виплекана | виплекане | виплекані |
Родовий | виплеканого | виплеканої | виплеканого | виплеканих |
Давальний | виплеканому | виплеканій | виплеканому | виплеканим |
Знахідний | виплеканий, виплеканого | виплекану | виплекане | виплекані, виплеканих |
Орудний | виплеканим | виплеканою | виплеканим | виплеканими |
Місцевий | на/у виплеканому, виплеканім | на/у виплеканій | на/у виплеканому, виплеканім | на/у виплеканих |