виснажений
ВИСНАЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до виснажити. Нараз бідним жінкам, виснаженим боротьбою з злигоднями долі, усміхнулося щастя (Фр., VI, 1951, 237); Жінки поспішали після дощу закрити вологу розпушенням. Для виснаженої і спраглої землі стала дорогою кожна краплина (Вол., Сади.., 1950, 135).
2. прикм. Ослаблений, змучений утомою, працею і т. ін. І людей сонце кримське не цурається.. Обгортає золотими своїми віями їхні білі, малокровні, виснажені тіла (Вишня, І, 1956, 203); Поруч нього стояла виснажена, змарніла Поля (Шиян, Гроза.., 1956, 253).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | виснажений | виснажена | виснажене | виснажені |
Родовий | виснаженого | виснаженої | виснаженого | виснажених |
Давальний | виснаженому | виснаженій | виснаженому | виснаженим |
Знахідний | виснажений, виснаженого | виснажену | виснажене | виснажені, виснажених |
Орудний | виснаженим | виснаженою | виснаженим | виснаженими |
Місцевий | на/у виснаженому, виснаженім | на/у виснаженій | на/у виснаженому, виснаженім | на/у виснажених |