висотний
ВИСОТНИЙ, а, е. 1. Стос. до висоти (у 1-3 знач.). Висотна хвороба; Висотні сходження.
2. Дуже високий, багатоповерховий. Мов голі, височенні скелі, виднілися витягнуті вгору висотні будинки (Дмит., Розлука, 1957, 289); Осторонь димарів, просто посеред кучерявого виноградника, зростала третя висотна споруда (Вол., Озеро.., 1959, 3).
3. спец. Признач., пристосований для польотів на великій висоті. Висотна ракета; Висотний двигун; // Який відбувається на великій висоті. Висотні польоти.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | висотний | висотна | висотне | висотні |
Родовий | висотного | висотної | висотного | висотних |
Давальний | висотному | висотній | висотному | висотним |
Знахідний | висотний, висотного | висотну | висотне | висотні, висотних |
Орудний | висотним | висотною | висотним | висотними |
Місцевий | на/у висотному, висотнім | на/у висотній | на/у висотному, висотнім | на/у висотних |