висповідати
ВИСПОВІДАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. церк. Вислухати на сповіді покаяння кого-небудь в гріхах і відпустити їх або накласти епітимію. Батюшка прийшов, висповідав Петра (Н.-Лев., II, 1956, 188); Тюремна адміністрація ще раніше запросила його [священика] висповідати й запричастити засуджених до розстрілу, але вони відмовились розмовляти з священиком (Скл., Карпати, II, 1954, 263).
2. перен. Гостро вказати на хиби в поведінці, діях; вилаяти. Я здогадувався, що старший лейтенант прийшов з таким наміром, щоб висповідати нас за те, що вмішуємось не в свої справи (Збан., Мор. чайка, 1959, 209); Коли сьогодні прибігла до нього Ганна Щербина й підняла гвалт.., - він добре її висповідав (Руд., Остання шабля, 1959, 403); [Василина:] Скликайте збори колгоспу, ми вас висповідаємо так, що аби витримали (Корн., II, 1955, 194).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | висповідаю | висповідаємо |
2 особа | висповідаєш | висповідаєте |
3 особа | висповідає | висповідають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | висповідав | висповідали |
Жіночий рід | висповідала | |
Середній рід | висповідало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | висповідаймо | |
2 особа | висповідай | висповідайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | висповідавши |