виспів
ВИСПІВ, у, ч. , розм. 1. Мелодія пісні, співу. Гомін ясен, Виспів красен - весна на порозі (Ус., Вибр., 1948, 261); Нур'ялі звик до цієї краси і задумливо гріб веслами, мугикаючи протяжний виспів (Тулуб, Людолови, І, 1957, 264).
2. Своєрідність виконання пісні в певній місцевості. Якийсь час Хаєцький мовчав. Потім, набравшись духу, затяг зі своїм повноголосим подільським виспівом (Гончар, І, 1954, 282).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | виспів | виспіви |
Родовий | виспіву | виспівів |
Давальний | виспівові, виспіву | виспівам |
Знахідний | виспів | виспіви |
Орудний | виспівом | виспівами |
Місцевий | на/у виспіві | на/у виспівах |
Кличний | виспіве | виспіви |
виспіти
ВИСПІТИ див. виспівати.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виспію | виспіємо |
2 особа | виспієш | виспієте |
3 особа | виспіє | виспіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | виспів | виспіли |
Жіночий рід | виспіла | |
Середній рід | виспіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виспіймо | |
2 особа | виспій | виспійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | виспівши |