виспівати
ВИСПІВАТИ див. виспівувати.
ВИСПІВАТИ, аю, аєш, недок., ВИСПІТИ, ію, ієш, док. 1. тільки 3 ос. Досягти спілості (про злаки, фрукти, ягоди і т. ін.); дозрівати. Коли ж виспіє садовина, то Роман і не вилазить звідтіля од ранку до ночі (Вас., І, 1959, 59); За Сулою весело - Пшениці украй - Нашого добробуту Виспів урожай (Ус., Дорогами.., 1951, 76).
2. тільки 3 ос., розм. Доходити до певної кондиції, ставати готовим до вжитку. Жде крупа тебе давно, В ступах виспіло пшоно (Щог., Поезії, 1958, 196); Відпочину годину-другу, а там і перепічка виспіє [спечеться] (Збан., Єдина, 1959, 35).
3. діал. Встигати зробити що-небудь вчасно. - Поможіть, щоб я сьогодні виспіла до панянки нашої хорунжівни (Кв.-Осн., II, 1956, 194); Кажу Вам: не виспію, не зможу виспіти з другою частиною "Повії" (Мирний, V, 1955, 362).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виспіватиму | виспіватимемо |
2 особа | виспіватимеш | виспіватимете |
3 особа | виспіватиме | виспіватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | виспівав | виспівали |
Жіночий рід | виспівала | |
Середній рід | виспівало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виспіваймо | |
2 особа | виспівай | виспівайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | виспівавши |