вичавлювати
ВИЧАВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИЧАВИТИ, влю, виш; мн. вичавлять; док., перех. 1. Стискаючи, здавлюючи що-небудь, виділяти рідину, рідку масу. Беруть йоржів, відварюють. Потім починають їх проціджувати й вичавлювати (Довж., Зач. Десна, 1957, 196); З підготовлених лимонів зрізують шкірочку, ..вичавлюють сік, вичавки варять і проціджують (Технол. пригот. їжі, 1957, 207).
2. перен. Впливаючи різними способами на кого-, що-небудь, одержувати щось. Коли вже графи так навчилися вичавлювати гроші з мужиків, то чого має миндальничати він? (Стельмах, I, 1962, 186); Ганський вдоволено потирав руки. З цього недоумкуватого камердинера він вичавить усе, що треба (Рибак, Помилка.., 1956, 59); - Досі думав, що ваша рука лише на карбованці лежить, а тепер ви її на душу положили, хочете з неї зиск вичавити (Стельмах, Хліб.., 1959, 185); // Примушувати кого-небудь позбавитися чогось. - Фронт вичавив з тебе всі дурні ілюзії і випхав на роздоріжжя (Кол., На фронті.., 1959, 42); // Примушувати себе або кого-небудь до зовнішнього прояву чогось. Вичавивши на своєму обличчі ласкаву посмішку, я промовив: - Прошу вас, мадам, сідайте (Сміл., Сашко, 1954, 52); [Тур:] Не бреши, дяче, легше з тебе шкуру здерти, ніж вичавити хоч одну сльозу (Корн., П'єси, 1947, 186).
3. розм. Передушувати, знищувати всіх, багатьох (переважно про комах). Не вичавиш бджіл в вулії (Сл. Гр.).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вичавлюю | вичавлюємо |
2 особа | вичавлюєш | вичавлюєте |
3 особа | вичавлює | вичавлюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вичавлюватиму | вичавлюватимемо |
2 особа | вичавлюватимеш | вичавлюватимете |
3 особа | вичавлюватиме | вичавлюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вичавлював | вичавлювали |
Жіночий рід | вичавлювала | |
Середній рід | вичавлювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вичавлюймо | |
2 особа | вичавлюй | вичавлюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вичавлюючи | |
Минулий час | вичавлювавши |