вставний
ВСТАВНИЙ (УСТАВНИЙ), а, е. Який уставляють у що-небудь. Написала вставну главу до "Жалю" (Л. Укр., V, 1956, 54); Оксен, ще веселіше поблискуючи очима, ступнув до дверей. Гнат вихопив наган, вставний зуб хижо блиснув (Тют., Вир, 1964, 305); Вставна рама.
@ Вставне речення (слово), грам. - відокремлене речення або слово, уставлене в інше речення, але не пов'язане з ним граматично. Основна маса вставних слів формується з уламків вставних речень, але можуть вони формуватися і з прислівників (Курс сучасної укр. літ. мови, II, 1951, 134).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вставний | вставна | вставне | вставні |
Родовий | вставного | вставної | вставного | вставних |
Давальний | вставному | вставній | вставному | вставним |
Знахідний | вставний, вставного | вставну | вставне | вставні, вставних |
Орудний | вставним | вставною | вставним | вставними |
Місцевий | на/у вставному, вставнім | на/у вставній | на/у вставному, вставнім | на/у вставних |