відгалужений
ВІДГАЛУЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відгалузити; // у знач. прикм. На відгалуженій колії.. слюсарі ремонтували вагонетки (Гур., Життя... 1954, 133).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | відгалужений | відгалужена | відгалужене | відгалужені |
Родовий | відгалуженого | відгалуженої | відгалуженого | відгалужених |
Давальний | відгалуженому | відгалуженій | відгалуженому | відгалуженим |
Знахідний | відгалужений, відгалуженого | відгалужену | відгалужене | відгалужені, відгалужених |
Орудний | відгалуженим | відгалуженою | відгалуженим | відгалуженими |
Місцевий | на/у відгалуженому, відгалуженім | на/у відгалуженій | на/у відгалуженому, відгалуженім | на/у відгалужених |