гупнути
ГУПНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до гупати. Здалеку заторохтіли гвинтівки й кулемет, гупнула важка гармата (Ю. Янов., І, 1954, 274); Гупнула [Наталя] дверима так, що аж стіни задрижали (Збан., Між .. людьми, 1955, 123); Вірьовка розв'язалась - уся споруда з дітворою глухо гупнула на землю (Донч., І, 1956, 441).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гупну | гупнемо |
2 особа | гупнеш | гупнете |
3 особа | гупне | гупнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | гупнув | гупнули |
Жіночий рід | гупнула | |
Середній рід | гупнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гупнімо | |
2 особа | гупни | гупніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | гупнувши |