дзвінок
ДЗВІНОК, нка, ч. 1. Зменш. до дзвін1. Він, дійшовши до своєї квартири, з усієї сили потяг за ручку дзвінка, котрий несамовито задзвонив (Мирний, III, 1954, 275); * Образно. Роман.. і справді бачить, як по землі дріботять маленькі чоботята, а над ними колишеться дзвінок червоної спіднички (Стельмах, Хліб.., 1959, 479); // Прилад для подавання звукових сигналів, що нагадують звуки цього предмета. Електричні дзвінки для подавання звукових сигналів встановлюють майже в кожній квартирі (Монтаж і ремонт.., 1956, 210).
2. Звукові сигнали, звуки, що подаються, видаються цими предметами. Він усе сподівався чогось лихого. Ураз - дзвінок. Макар Іванович так і жахнувся, так і затремтів увесь (Коцюб., І, 1955, 163); Дзвінок почувся -- тож люд увесь поволі повернув до зали (Тич., 1, 1946, 256); * У порівн. Звуки пісні, мов дзвінок, тужливо лісом пронеслись (Фр., XIII, 1954, 37).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дзвінок | дзвінки |
Родовий | дзвінка | дзвінків |
Давальний | дзвінкові, дзвінку | дзвінкам |
Знахідний | дзвінок | дзвінки |
Орудний | дзвінком | дзвінками |
Місцевий | на/у дзвінку | на/у дзвінках |
Кличний | дзвінку | дзвінки |