квітувати
КВІТУВАТИ, ує, недок. 1. Викидати квіти; квітнути, цвісти. Густішою стіною сплелося жито, що почало вже квітувати, - пустило із себе дух свого цвіту (Вас., І, 1959, 124); І всюди, всюди,- аж ніби холодно ставало від білого цвіту! - скрізь квітувала калина... (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 98); // Бути вкритим квітами, мати квіти. В травні на Україні квітує земля (Смолич, День.., 1950, 54); Степ квітував. Незайманий, звіку неораний, високотравний... (Гончар, Таврія, 1952, 183); * Образно. І, хоч життя, як зрілий плід, Але серця квітують квітом (Дмит., Вітчизна, 1948, 120).
2. перен. Процвітати, успішно розвиватися. Нині, як, мабуть, ніколи, розвивається й квітує у нашій республіці художня самодіяльність (Літ. газ., 21.Х 1960, 2).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | квітую | квітуємо |
2 особа | квітуєш | квітуєте |
3 особа | квітує | квітують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | квітуватиму | квітуватимемо |
2 особа | квітуватимеш | квітуватимете |
3 особа | квітуватиме | квітуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | квітував | квітували |
Жіночий рід | квітувала | |
Середній рід | квітувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | квітуймо | |
2 особа | квітуй | квітуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | квітуючи | |
Минулий час | квітувавши |