молитва
МОЛИТВА, и, ж. 1. Дія за знач. молитися 1; моління. Інші знов радили зійтись до синагоги і в молитвах провести ніч (Коцюб., II, 1955, 175); Пройшла вечірня молитва й перевірка. Казарма помалу стала затихати (Тулуб, В степу.., 1964, 130).
@ Твоїми (вашими) молитвами, жарт. - відповідь на запитання про здоров'я, успіхи. [Ковшик:] Як твоє здоров'я? [Романюк:] Твоїми молитвами живу (Корн., II, 1955, 269).
2. Установлений текст, який промовляється, виголошується віруючими при зверненні до бога, до святих. Гапка запалювала перед божничком свічечки, старий читав молитви голосно (Вовчок, VI, 1956, 242); Упавши навколішки, чернець пошепки проказував молитви (Донч., II, 1956, 26); * У порівн. Дубіють мокрі ноги, та чоловік не помічає цього: тихо, як сівач, переходить з одного урочища на друге, урочисто, наче молитву, шепочучи свої аршини (Стельмах, І, 1962, 376).
@ Молитву читати - дорікати. [Храпко:] А то все що на шармака воно [добро] доводиться [дістається], нетруджена копійка до рук доходить! [Галя:] Та буде вже, папо, цю молитву читати (Мирний, V, 1955, 136).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | молитва | молитви |
Родовий | молитви | молитов |
Давальний | молитві | молитвам |
Знахідний | молитву | молитви |
Орудний | молитвою | молитвами |
Місцевий | на/у молитві | на/у молитвах |
Кличний | молитво | молитви |