ранг
РАНГ, у, ч. 1. Спеціальне звання, чин. Пан Темницький - то був пенсіонований урядник невисокого рангу (Фр., II, 1950, 291); В унтер-офіцера Шілінга завжди товариський тон в розмові з солдатами і зовсім немає тієї дурнуватої пихи, яка особливо властива офіцерам нижчого рангу (Кол., На фронті.., 1959, 17); Військ-юрист першого рангу.. коротко доповів Гречкунові про мету свого приходу (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 210).
^ Табель про ранги див. табель.
2. Категорія, розряд яких-небудь предметів, явищ, певних осіб і т. ін. Шпигун найвищого рангу, інтриган від Мекки до Ватікана - Франц фон Папен (Смолич, Після війни, 1947, 23); Є різні ранги читачів, різні смаки, різні культурні рівні (Літ. Укр., 2.VIII 1968, 4).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ранг | ранги |
Родовий | рангу | рангів |
Давальний | рангові, рангу | рангам |
Знахідний | ранг | ранги |
Орудний | рангом | рангами |
Місцевий | на/у ранзі | на/у рангах |
Кличний | рангу | ранги |