рипання
РИПАННЯ, я, с . Дія за знач. рипати і звуки, утворювані цією дією. Всі відразу відчули, що нарешті буде порядок і вся ота біганина та рипання дверима наберуть якоїсь цілеспрямованості (Вільде, Сестри.., 1958, 106); Скрип і рипання збільшувалися, змішувалися з короткими людськими репліками, віддавалися глухим гулом початку робочого дня (Епік, Тв., 1958, 60).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | рипання | рипання |
Родовий | рипання | рипань |
Давальний | рипанню | рипанням |
Знахідний | рипання | рипання |
Орудний | рипанням | рипаннями |
Місцевий | на/у рипанні | на/у рипаннях |
Кличний | рипання | рипання |