роз'юшений
РОЗ'ЮШЕНИЙ1, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до роз'юшити1. Все ще гарячий, роз'юшений злістю, він наскочив з розгону на маленьке дівча, що тряслось з жаху біля самого воза (Коцюб., II, 1955, 311).
2. у знач. прикм. Лютий, злий. Гиньо блиснув на неї таким лихим оком, що Дарка дійсно відчула страх перед цим роз'юшеним хлопчиськом (Вільде, Б'є восьма, 1945, 147).
РОЗ'ЮШЕНИЙ2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до роз'юшити2; // у знач. прикм. Панки втирали полами роз'юшені види та носи (Н.-Лев., VII, 1966, 65); Хлопці потомилися. Вони стали посеред хаосу й безладдя, захекані, розпатлані, в подраній білизні, з роз'юшеними носами, але щасливі, задоволені (Мик., II, 1957, 437).
РОЗ'ЮШЕНИЙ3, а, е, діал. Який роз'юшився (див. роз'юшитися2). Моя машина раз у раз сповзала із слизької, роз'юшеної дороги (Ю. Янов., II, 1954, 7); Звечора над горами пронеслася злива. Роз'юшена земля так і пливла під ногами. По ступиці вгрузали колеса возів (Рад. Укр., 24.VІІ 1962, 3).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | роз'юшений | роз'юшена | роз'юшене | роз'юшені |
Родовий | роз'юшеного | роз'юшеної | роз'юшеного | роз'юшених |
Давальний | роз'юшеному | роз'юшеній | роз'юшеному | роз'юшеним |
Знахідний | роз'юшений, роз'юшеного | роз'юшену | роз'юшене | роз'юшені, роз'юшених |
Орудний | роз'юшеним | роз'юшеною | роз'юшеним | роз'юшеними |
Місцевий | на/у роз'юшеному, роз'юшенім | на/у роз'юшеній | на/у роз'юшеному, роз'юшенім | на/у роз'юшених |