роз'юшити
РОЗ'ЮШИТИ1, роз'юшу, роз'юшиш, док., перех., розм. Розлютувати, розізлити кого-небудь. Вона молилася, щоби найяснішого тата ніхто не роз'юшив (Че-ремш., Тв., 1960, 118); - Розмовляли [відвідувачі] по-мадярськи, і це мене ще більше роз'юшило (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 308).
РОЗ'ЮШИТИ2 див. роз'юшувати.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | роз'юшу | роз'юшимо |
2 особа | роз'юшиш | роз'юшите |
3 особа | роз'юшить | роз'юшать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | роз'юшив | роз'юшили |
Жіночий рід | роз'юшила | |
Середній рід | роз'юшило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | роз'юшімо | |
2 особа | роз'юши | роз'юшіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | роз'юшивши |