розбракований
РОЗБРАКОВАНИЙ, а, е, спец. Дієпр. пас. мин. ч. до розбракувати.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розбракований | розбракована | розбраковане | розбраковані |
Родовий | розбракованого | розбракованої | розбракованого | розбракованих |
Давальний | розбракованому | розбракованій | розбракованому | розбракованим |
Знахідний | розбракований, розбракованого | розбраковану | розбраковане | розбраковані, розбракованих |
Орудний | розбракованим | розбракованою | розбракованим | розбракованими |
Місцевий | на/у розбракованому, розбракованім | на/у розбракованій | на/у розбракованому, розбракованім | на/у розбракованих |