розбухлий
РОЗБУХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до розбухнути. Дністер навально мчав свої води, розбухлі від карпатських дощів (Тулуб, Людолови, II, 1957, 504); Безпорадний, лежав [Духнович] край дороги з своєю відкритою, гидко розбухлою ногою і не вірив уже співчуттю товаришів, що стовпились біля нього (Гончар, Людина.., 1960, 90); Лапки різні: сірі, зелені, жовті, коричневі. Останньою потрапляє мені до рук синя, досить розбухла, перев'язана шпагатиком (Логв., Давні рани, 1961, 11); // у знач. прикм. У камені забивали дерев'яні бруси і поливали їх водою. Дерево вбирало вологу і розбухало. Розбухлі дерев'яні клини розривали вапняк, скеля тріскалася (Таємн. вапна, 1957, 5); - Скільки убожества духу і самозадоволення напхано в це розбухле тіло. З яким жаром навчає він його шпигувати і доносити (Стельмах, І, 1962, 270); Листоноша підвівся, кивнув головою на все добре і, за багаторічною звичкою, поправивши свою розбухлу торбу, швидко подався на вулицю (Коп., Земля.., 1957, 132).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розбухлий | розбухла | розбухле | розбухлі |
Родовий | розбухлого | розбухлої | розбухлого | розбухлих |
Давальний | розбухлому | розбухлій | розбухлому | розбухлим |
Знахідний | розбухлий, розбухлого | розбухлу | розбухле | розбухлі, розбухлих |
Орудний | розбухлим | розбухлою | розбухлим | розбухлими |
Місцевий | на/у розбухлому, розбухлім | на/у розбухлій | на/у розбухлому, розбухлім | на/у розбухлих |