розбійниця
РОЗБІЙНИЦЯ, і, ж. Жін. до розбійник. - Дозвольте і мені, панове, річ держать! - Тут обізвалася Лисиця. - Розбійницю таку не так судить годиться (Гл., Вибр., 1957, 75); Засвідчимо, всі на суді засвідчимо, що розбійниця хотіла молодицю втопити (Вільде, Сестри.., 1958, 333); * Образно. Розбійниця сова безшумно вихопила з пташиної зграї одного щиглика собі на вечерю (Коп., Як вони.., 1948, 84).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розбійниця | розбійниці |
Родовий | розбійниці | розбійниць |
Давальний | розбійниці | розбійницям |
Знахідний | розбійницю | розбійниць |
Орудний | розбійницею | розбійницями |
Місцевий | на/у розбійниці | на/у розбійницях |
Кличний | розбійнице | розбійниці |