розбійничати
РОЗБІЙНИЧАТИ, аю, аєш, недок. Займатися розбоєм, грабіжництвом. Королівські васали будували міцні замки і розбійничали на великих шляхах (Іст. середніх віків, 1955, 89); - Ти де був? - По Волзі їздив... - Розбійничав? - тихо спитав Хома (Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 315); * Образно. Дівчина підбігла до того місця, де розбійничав хижак, і.. під сухою травицею побачила краєчок джмелиного гнізда (Стельмах, І, 1962, 525); // перен., розм. Чинити насильство, утиски, здирство і т. ін. щодо кого-небудь. Данько почував, як прокидається в ньому лють до пришельців [військ Антанти], що з'явились з-за моря розбійничати на його рідній землі (Гончар, II, 1959, 46).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розбійничаю | розбійничаємо |
2 особа | розбійничаєш | розбійничаєте |
3 особа | розбійничає | розбійничають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розбійничатиму | розбійничатимемо |
2 особа | розбійничатимеш | розбійничатимете |
3 особа | розбійничатиме | розбійничатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розбійничав | розбійничали |
Жіночий рід | розбійничала | |
Середній рід | розбійничало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розбійничаймо | |
2 особа | розбійничай | розбійничайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | розбійничаючи | |
Минулий час | розбійничавши |