розбірно
РОЗБІРНО. Присл. до розбірний. [Василь:] Не роби злого, люби ближнього, поможи бідному, захисти неможного від напасті могучого... Все докладно, все розбірно (Мирний, V, 1955, 106); Все треба здобувати.. Чи це тільки зараз він до цього дорозумувався, чи й попереду знав? Авжеж знав, тільки що, може, не думав про це так... розбірно... (Гр., II, 1963, 323).