розгубленість
РОЗГУБЛЕНІСТЬ, ності, ж. Стан за знач. розгублений 2. Хто боїться труднощів будівництва соціалізму, хто дає себе залякати ними, хто вдається в розпач або малодушну розгубленість, той не соціаліст (Ленін, 40, 1974, 298); Лара схилила голову, щоб приховати розгубленість... (Шовк., Інженери, 1948, 346).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розгубленість | розгубленості |
Родовий | розгубленості, розгублености | розгубленостей |
Давальний | розгубленості | розгубленостям |
Знахідний | розгубленість | розгубленості |
Орудний | розгубленістю | розгубленостями |
Місцевий | на/у розгубленості | на/у розгубленостях |
Кличний | розгубленосте | розгубленості |