роздольний
РОЗДОЛЬНИЙ, а, е. 1. Який розкинувся, розмістився на великій площі; широкий, просторий. Ходили чумаки по роздольних землях України з прегордим почуттям заслуженої до себе поваги (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 26); Завершенням їхньої екскурсії була Нова Каховка, славетне молоде місто з могутньою греблею гідростанції, з роздольним гоголівським Дніпром (Гончар, Тронка, 1963, 171).
2. Який звучить широко, розноситься на велику відстань. Люблю тебе [Росія], як вірний син: твою ясну, багату мову, роздольний плин твоїх билин (Уп., Вітчизна миру, 1951, 59); *Образно. Прийшла в рух строкова Таврія, піднята на ноги роздольним металевим хором (Гончар, Таврія, 1952, 423).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | роздольний | роздольна | роздольне | роздольні |
Родовий | роздольного | роздольної | роздольного | роздольних |
Давальний | роздольному | роздольній | роздольному | роздольним |
Знахідний | роздольний, роздольного | роздольну | роздольне | роздольні, роздольних |
Орудний | роздольним | роздольною | роздольним | роздольними |
Місцевий | на/у роздольному, роздольнім | на/у роздольній | на/у роздольному, роздольнім | на/у роздольних |