розкріпачений
РОЗКРІПАЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розкріпачити. Розкріпачений народ, спробувавши смак волі, розгорнув свої крила, показав, на що здатний (Чаб., Шляхами.., 1961, 34); Людство крокує до соціальної справедливості, до розкріпаченої творчої праці (Рад. Укр., 1. І 1969, 2); Дорошенко бачить перед собою людину мовби відроджену, з оновленою, розкріпаченою душею... (Гончар, Тронка, 1963, 338).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розкріпачений | розкріпачена | розкріпачене | розкріпачені |
Родовий | розкріпаченого | розкріпаченої | розкріпаченого | розкріпачених |
Давальний | розкріпаченому | розкріпаченій | розкріпаченому | розкріпаченим |
Знахідний | розкріпачений, розкріпаченого | розкріпачену | розкріпачене | розкріпачені, розкріпачених |
Орудний | розкріпаченим | розкріпаченою | розкріпаченим | розкріпаченими |
Місцевий | на/у розкріпаченому, розкріпаченім | на/у розкріпаченій | на/у розкріпаченому, розкріпаченім | на/у розкріпачених |