розкудланий
РОЗКУДЛАНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розкудлати.
2. у знач. прикм. Безладно розтріпаний, розкуйовджений (про волосся). Писар, блідий, як смерть, з лютими очима, з розкудланим волоссям на голові, бігав по світлиці од кутка до кутка (Н.-Лев., IV, 1956, 166); // З розтріпаним, розкуйовдженим волоссям. В тій хвилі крізь.. хвіртку просунулася руда, розкудлана Цвяхова голова (Фр., VII, 1951, 177); Розкудланий, неголений Масло ходив у незастебнутій піжамі по кімнаті, навідався в кухню (Хижняк, Невгамовна, 1961, 87); // Розбитий, розсмиканий. На покрівлі.. чорніли дірки, стриміли розкудлані кулики, підняті вітром (Н.-Лев., III, 1956, 92).
3. у знач. прикм. З довгою кудлатою, кошлатою вовною, шерстю (про одяг, хутро). На порозі став рослий, незнайомий мені чоловік в розкудланій баранячій шапці (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 159).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розкудланий | розкудлана | розкудлане | розкудлані |
Родовий | розкудланого | розкудланої | розкудланого | розкудланих |
Давальний | розкудланому | розкудланій | розкудланому | розкудланим |
Знахідний | розкудланий, розкудланого | розкудлану | розкудлане | розкудлані, розкудланих |
Орудний | розкудланим | розкудланою | розкудланим | розкудланими |
Місцевий | на/у розкудланому, розкудланім | на/у розкудланій | на/у розкудланому, розкудланім | на/у розкудланих |