розлунювати
РОЗЛУНЮВАТИ, юю, юєш, недок. 1. тільки 3 ос., неперех. Розноситися, поширюватися луною в навколишньому просторі; лунати. Вийде, бувало, хтось із хати у літню чи в осінню ніч і чує, як далеко-далеко в полі пісня розлунює... (С. Ол., З книги життя, 1968, 126).
2. перех. Розносити, підсилювати які-небудь звуки.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розлунюю | розлунюємо |
2 особа | розлунюєш | розлунюєте |
3 особа | розлунює | розлунюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розлунюватиму | розлунюватимемо |
2 особа | розлунюватимеш | розлунюватимете |
3 особа | розлунюватиме | розлунюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розлунював | розлунювали |
Жіночий рід | розлунювала | |
Середній рід | розлунювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розлунюймо | |
2 особа | розлунюй | розлунюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | розлунюючи | |
Минулий час | розлунювавши |