розпачливо
РОЗПАЧЛИВО. Присл. до розпачливий 1. З'являється Люба. Орест глянув на неї, робить розпачливо нетерплячий жест матері (Л. Укр., II, 1951, 89); Дівчина поривно підступила до стола, стала й розпачливо заговорила (Головко, II, 1957, 171).
РОЗПАЧЛИВО. Присл. до розпачливий 1. З'являється Люба. Орест глянув на неї, робить розпачливо нетерплячий жест матері (Л. Укр., II, 1951, 89); Дівчина поривно підступила до стола, стала й розпачливо заговорила (Головко, II, 1957, 171).