розторопний
РОЗТОРОПНИЙ, а, е. Який відзначається спритністю; моторний, меткий. Чим не погонич [Данько]? Меткий, розторопний, веселий... (Гончар, І, 1959, 5).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розторопний | розторопна | розторопне | розторопні |
Родовий | розторопного | розторопної | розторопного | розторопних |
Давальний | розторопному | розторопній | розторопному | розторопним |
Знахідний | розторопний, розторопного | розторопну | розторопне | розторопні, розторопних |
Орудний | розторопним | розторопною | розторопним | розторопними |
Місцевий | на/у розторопному, розторопнім | на/у розторопній | на/у розторопному, розторопнім | на/у розторопних |