рільний
РІЛЬНИЙ, а, е, рідко. 1. Прикм. до рілля; // Оброблений для рільництва (про землю). У багатьох місцях ці ліси по схилах були вже вирубані чи випалені, й там всюди темніли рільні землі й людські оселі (Скл., Святослав, 1959, 63).
2. Який займається рільництвом. - За паровим плугом потяглися й бунти.. рільних робітників (Фр., III, 1950, 217).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | рільний | рільна | рільне | рільні |
Родовий | рільного | рільної | рільного | рільних |
Давальний | рільному | рільній | рільному | рільним |
Знахідний | рільний, рільного | рільну | рільне | рільні, рільних |
Орудний | рільним | рільною | рільним | рільними |
Місцевий | на/у рільному, рільнім | на/у рільній | на/у рільному, рільнім | на/у рільних |